Дорогі жіночки, хочу розказати про свою долю і поділитися з вами пережитою бідою. Сталося так в моєму житті, що чоловік, якого любила і поважала, за яким була довгий час замужем, в один день нашого спільного життя завдав мені душевного болю.
Хтось із мудрих сказав: шукаєш чуда? Тоді обернись довкола і побачиш. Наше життя – це справжнє чудо, бо дуже часто неможливе стає можливим. Прикладів, коли Бог творить чуда у людському житті, є багато. Шкода, що мало про них говорять, видаючи за нормальні речі. А може це ми мало звертаємо на це увагу? Тепер хочемо звернути увагу на одну пару, яка мала мрію в серці і ця мрія стала реальністю, для них – це було справжнє чудо. Мабуть не тільки для них.
Убогість духовна є духовне переконання в тому,що життя наше і всі наші духовні і тілесні блага життя, здоров’я,сили, знання, багатство та інші життєві блага – все це дар Творця Бога. Без небесної допомоги неможливі придбання ні матеріального добробуту, ні духовного багатства – все це дар Божий.
Убогість духовна називається смиренням, а чеснота її – смиренно мудрістю. Смиренно мудрість – основна християнська чеснота, тому, що вона протилежна гордості, а від гордості сталося все зло у світі. Перший з ангелів став дияволом, перші люди згрішили, а нащадки їхні сваряться і ворогують між собою, через гордість, бо «Початок гріха – гординя»
22 квітня 2006 року в К`явари Була організована Служба для емігрантів з України. Це сталось із заслугою Надії Купи, котра, виразила бажання своїх землячок мати нашу церкву, тут в Італії, у далечіні від Батьківщини, стала старостою і залишилась по-сьогодні. От уже 3 роки, щосуботи, до нас у К’явари приїжджає отець Віталій, капелан для вірних української церкви візантійського обряду.
Цього року, за пропозицією Наді Купи й за підтримкою церковного братерства було організовано свято, присвячений триріччю української церковної громади, тут у К’явари. На свято були запрошені почесний консул України в Генуї Камілло Бассі і Владика Дионизій Ляхович із Рима. Радо приїхали також представники із церковної громади з Генуї й Савони.
З приходом весни приходить і свято Воскресіння Христа, свято віри надії у серці кожного християнина. Три роки тому день Святого Воскресіння Сина Божого залишився в пам’яті заробітчан м. К’яварі (provincia di Genova), як особливий день.
Три роки, як ми прийшли вперше до церкви, де почули Боже Слово у рідній мові. З Воскресін-ням Ісуса воскресли і наші зболені душі. Це небесна ласка на нас зійшла, це великий дарунок від самого нашого Господа, бо з молитвою живеться легше. Аналізуючи цих три роки, у наших серцях залишилось досить багато приємного. Ми вдячні за організацію цієї справи голові церковного братства пані Надії Купі, отцю Віталію Тарасенку, та їмості пані Любі, а також багатьом активним парафіянам нашої церкви. В нас є своя вже немала історія.
